Дуже часто, дивлячись на кінцевий модний продукт (будь то туфлі Christian Dior на небесному одинадцять плюс, плаття Ashish, повністю розшитому паєтками або різнокольорову норкову шубу Prada whatever) і звертаючи увагу, в першу чергу, на бренд (який, по суті, є похідною роботи маркетологів), ми забуваємо про той самий «внутряк» індустрії, про який я так люблю говорити - про людей, які приходять в ательє о 9 годині ранку з понеділка по п'ятницю, затримуються на роботі допізна під час підготовки до показу і бачать не туфлі / плаття / шубу, а колодки, ло скуткі шкіри, зразки тканин, мотки ниток і т.д. Для них туфлі Christian Dior - просто туфлі, взуття, яка повинна бути зручною і красивою, але частіше - чимось одним, для них плаття - це правильно зшиті шматки тканин за лекалами, багато раз ними ж переробленим, а ручна робота - це те , чим вони займаються день у день.

Традиції haute couture - це історія про багатьох будинках, але, мабуть, тільки Chanel змогли залучити до ручної роботи так багато уваги. Ще Коко називала своїх співробітниць, які день у день створювали бездоганну одяг, - les petites mains (маленькі ручки). Починаючи з 2002 року модний будинок щорічно показує колекції Metiers d'Art, в яких прославляється мода як мистецтво з точки зору того, хто її створює, а не того, хто її купує. З 2004 року ці колекції присвячені містам - Токіо, Нью-Йорку, Лондону, Шанхаю, Далласу і так далі.

Замість того, щоб просто наймати підрядників - невеликі ательє, які спеціалізуються на чомусь одному (тут, до речі, хочеться навести приклад з минулого - в XIX столітті, наприклад, найкращі рукавички, які користувалися величезним попитом у лондонських денді, шили троє кравців - один спеціалізувався на чотирьох пальцях, інший - на долоні, і третій - на великому пальці. Це був їхній бізнес і вони не виходили на чужу територію, тому що ідеально робили свій маленький процес), Chanel вирішили викуповувати їх. Основна ідея - підтримка міні-виробництв з віковою історією, чиї процеси в XXI столітті можуть бути не стільки затребуваними, тому, якщо не завантажувати їх роботою, вони просто закриються. З іншого боку (і про це теж не варто забувати), в haute couture існує певна конкуренція, тому майстерністю твого підрядника можуть скористатися конкуренти. А щоб цього не сталося, потрібно просто їх викупити.

Для таких історій в 1997 році у Chanel з'явилася дочірня компанія Paraffection. Станом на 2015 рік в Paraffection входять 12 ательє. Скажімо пару слів про кожного з них.

1. Desrues = гудзики

Desrues - найперша «покупка» Chanel - вони стали частиною компанії в 1984 році. Ательє з'явилося в 1929, коли Жорж Дезрі став працювати для Mr. Chandelier, який виробляв біжутерію і аксесуари для паризьких кутюр'є того часу. З тих пір вони займалися виробництвом гудзиків і дрібних деталей для Madeleine Vionnet, Jeanne Lanvin, Christian Dior, Coco Chanel і Yves Saint Laurent. Перші гудзики для Chanel були зроблені на виробництві в 1965 році. З тих пір Desrues стали улюбленим підрядником Коко. Примітно, що сам Жорж Дезрі активно працював на виробництві аж до своєї смерті в 1992 році. У 1984 - як це вже було сказано - з метою збереження своїх технологій і ноу-хау, а також в ім'я життя компанії, Desrues передали кермо влади основному клієнтові, тобто, Chanel.

1. Maison Michel = капелюхи

Напевно, все модниці знають, що якщо капелюх, то Maison Michel. Однак, не всі знають, що найстаріший капелюшний будинок Michel належить Chanel. Компанія була створена в 1936 році капелюшником Огюстом Мішелем, проте дуже популярною не стала. Друге народження компанії відбулося в 1968 році з приходом нового креативного директора - П'єра Дебара. Дебар виявив на виробництві швейну машинку, за допомогою якої можна зшивати солому невидимими стежками. Саме тоді стала популярною крислатий солом'яний капелюх, так улюблена багатьма дизайнерами. У 1980 році Chanel стали головним клієнтом Maison Michel, визнаючи їм «живуть спадщиною» завдяки першокласному володінню кустарним ремеслом по створенню капелюшків, а з 1996 року компанія увійшла до складу Chanel.

3. Lemarie = Пір'я і камелії

Ательє, створене ще в 1880 році, спеціалізується на виробах з пір'я і створенні штучних квітів для модних будинків. Зокрема, саме в Lemarie створюються такі важливі для Chanel камелії. Компанія стала частиною Chanel в 1996 році.

ФОТО_4

1. Lesage = вишивка

Найзнаменитіший ательє вишивки в світі, яке навіть створив спеціальну школу для навчання майстрів, попит на роботу яких як і раніше залишається колосальним (Ecole Lesage). Lesage з'явилися в 1924 році, і з тих пір стали незамінним підрядником великих будинків, які працюють в жанрі haute couture. У 2002 році Paraffection купили цей ласий шматочок.

5. Massaro = взуття

Про туфлях особисто я люблю говорити найбільше, тому на цьому ательє хочеться зробити тривалу зупинку. Отже, знамениту бежеву-з-чорним-носом взуття для Chanel роблять в Massaro - в паризькому ательє з більш ніж сторічною історією. Massaro з'явилися в 1894 р - в той час одяг і взуття шилися тільки на замовлення, а відвідування кравців і взуттєвиків було дорогим і дуже престижним. Ательє створив взуттьовик в третьому поколінні Раймон Массаро. Свого часу відданими клієнтами Massaro були Мона Бісмарк, Елізабет Тейлор, герцогиня Віндзорська, а також Дафна Гіннес, відома своєю любов'ю до яскравих запам'ятовується образам.

При бажанні в Massaro можна замовити ідеально сидить пару взуття за власним дизайном - виробники взуття тут самі кажуть, що «можливо абсолютно все!». Процес створення власної пари можна описати таким чином. Спочатку клієнт приходить зі своїми начерками або просто усними побажаннями в майстерню. Взуттьовик довго розмовляє з клієнтом, щоб в ході цієї розмови вималювалася Та Самая Пара взуття. На першу примірку шиється пара з більш дешевих матеріалів (наприклад, часто стоїть пластиковий каблук). Потім клієнт міряє взуття і розуміє, наскільки вона йому зручна, і чи потрібні зміни. І так до повного розуміння і 100-відсоткового попадання.

У Massaro кажуть, що на виробництво середньостатистичної пари жіночого взуття потрібно 20-30 годин, а для чоловічої - 40-50 годин. Це не примха і не маркетинговий трюк - основою роботи взуттєвого ательє є забезпечення зручності взуття, яку вони виробляють, а на це потрібен час. Цікаво, що чоловіча лінія з'явилася лише в 2008 році, коли компанію очолив Філіпа Атіенза. Він заявив, що відносини з Chanel, безумовно, дуже важливі для компанії, однак крім бренду Chanel вони хочуть розвивати і бренд Massaro.

Знаменита модель туфель Chanel на невеликому каблуці і з гумкою на п'яті була створена Massaro для Мадмуазель Коко ще в 1957 році. У той час в моді були досить високі тонкі шпильки, а Коко, як завжди, вирішила виступити в опозиції, тому з'явився зручний каблук 6 см. Все в цих туфлях продумано: бежева основа робить стопу акуратніше, чорний сатиновий носок дозволяє візуально її зменшити, а гумка на заднику допомагає взуття адаптуватися під розмір ступні - до кінця дня ноги зазвичай набрякають. Таким чином, замість декількох пар клієнту потрібна тільки одна - це чи не диво?

Примітно, що Massaro - єдиний підрядник Chanel, якому дозволено писати свою назву поруч з назвою Chanel на продукті - вони роблять це на підошві і всередині взуття. Chanel купили Massaro в 2002 році.

1. Goossens = Золоті і срібні вироби

У цій майстерні, відкритій в 1950 році, створюється так звана ювелірна біжутерія для багатьох модних будинків. Всього через три роки після заснування (1953) Робер Гуссан знайомиться з Коко Шанель. Мадемуазель захоплюється талантом майстра і його роботами, натхненними Візантією і Давнім Єгиптом і пропонує Goossens стати постійним постачальником Chanel. З 2005 року майстерня входить в Paraffection.

1. Guillet = тканинні квіти

Історія цього ательє почалася в 1896 році, коли Марі Гуійен стала виробляти штучні квіти, які поставлялися в театри, а також Капелюшника. Поступово клієнтами стали такі будинки, як Yves Saint Laurent, Hermes і Gucci, які прикрашали квітами вітрини своїх магазинів. З 1971 вони стали співпрацювати з Jean-Paul Gaultier, Christian Dior і, звичайно, Chanel, які декорували квітами свої вироби.

У команді зараз працює лише п'ятнадцять чоловік, які сидять за величезним столом і створюють прекрасні квіти, які перетворюються в прикраси для капелюхів і волосся, тіари, вінки та інше для багатьох модних будинків. З 2006 року Guillet входять до складу Chanel.

1. Montex = вишивка намистинами

Майстерня Montex спеціалізується на вишивці голкою, гачком Luneville, а також машинної вишивки cornely, за допомогою якої можна пристрочити до тканини будь-яку фурнітуру - в частості, паєтки. На ринку Montex з 1939 року, в складі Metier d'Art Chanel - з 2011.

1. Causse = рукавички

Починаючи з 1892 року це невелике ательє займається виробництвом рукавичок, які, в разі Chanel, є незамінним аксесуаром практично в будь-якої колекції. Входить в Paraffection починаючи з 2012 року.

10. Barrie = кашемір

Одного разу я вже говорила про ще один «кашемірном» підряднику Chanel, однак тут все більш райдужно. Відома шотландська компанія, створена в 1904 році, яка виробляє як вироби для інших фірм, так і продає речі під своїм ім'ям (светр коштує від 15000 грн). До складу Chanel входить з 2012 року.

1. Les Ateliers Lognon = плісе

Ця майстерня, заснована в 1945 році, спеціалізується на плісировці, яка дуже часто використовується в речах Chanel. Вони володіють декількома ноу-хау, що роблять їх дійсно кращими у своїй вузькій галузі. З 2013 року входить до складу Metiers d'Art Chanel.

1. Lanel = вишивка

Дочірня компанія Lesage (номер 4 в нашому списку), створена в 1949 року, спеціалізується на вишивці для таких будинків, як Chanel, Christian Dior і Valentino. З 2013 року входить в Paraffection.

Таким чином, великий будинок Chanel побудував навколо себе світ, повністю забезпечує себе всім необхідним. Вони вільні творити, тому що всі їхні ідеї легко здійсненні. Звичайно, утримувати таку кількість ательє може не кожен модний будинок, однак завжди є варіант взяти додаткових клієнтів (конкурентів чи ні), які завантажать виробничі потужності.

Дивно, що мода починалася саме з майстерності маленьких ручок, які працювали вдень і, часом, вночі, заради клієнтів, готових за це заплатити. Потім з'явилися технології масового виробництва, яке охоче перевели в країни третього світу, і начебто все всіх влаштовувало до того моменту, коли настав тотальний overconsumption, і захотілося речей менше, але більш якісних. Про це Metiers d'Art, про це haute couture, про це Chanel, але ж не тільки вони.

Я говорила колись уже, що сьогодні в Україні створені всі передумови, щоб розвивати наші «маленькі ручки». Приємно, що українські виробники намагаються робити якісні шви, додавати до речей вишивку (і не тільки її) і створювати речі, які можна буде надіти і через десятиліття. У той момент, коли Китай і В'єтнам нам все одно не переплюнути, потрібно працювати над майстерністю в вузькоспеціалізованих галузях і, можливо, брати підряди за кордоном. Якщо згадати, як починалася історія Chanel, то неможливо не відзначити російських аристократок, які вміли шити (це тоді була частина виховання шляхетної дівчини) і які після революції втекли в Париж і, в тому числі, стали працювати у Коко швачками не без участі Дмитра Павловича , за чутками мав зв'язок з Мадмуазель. А про майстерність західноукраїнських швачок і вишивальниць я і зовсім промовчу - ви все самі знаєте.

Мода розвивається, мода еволюціонує, поглинаючи продукти нашого тисячоліття, такі як 3d-принтери і так далі, але я чомусь переконана, що вона буде жити, поки працюють всі ці маленькі і дуже майстерно ручки. А як думаєте ви?

фото: coveteur.com , anothermag.com , stylebubble.co.uk , michel-paris.com

Автор: Варвара Лисенко | The Fashion Digest

Коментарі